Юрій
Майстер хімічного цеху
Без Юрія не відбулось жодного пуску і зупинки водопідготовчої установки ТЕЦ, яка являється основою роботи хімцеху. З першого дня війни і впродовж всієї її гострої фази він постійно був на місці та забезпечував цілодобовий контроль за обладнанням. Допомагав у роботі начальнику зміни та апаратнику. При виникненні неполадок і при виході обладнання із ладу, внаслідок бомбардувань, практично всю ліквідацію дефектів виконував самостійно, оскільки ремонтного персоналу в той час на станції не було.
«Війна це така справа, коли в тебе постійно щось руйнується, коли в тебе свистить у всі діри. Не працює схема і потрібно щось вдіяти і придумати. А в нього є ця рішучість й швидка реакція, і завдяки цьому він зробив настільки багато всього, що в звичайній обстановці не відбувалось і здавалось було неможливим.»
– говорить про роботу Юрія його начальник.
З першого дня війни він не залишав робочого місця. Через активні бойові дії не міг діставатись до свого дому. Тому на станції він і трудився, і між працею та обстрілами намагався відпочити.
«Пригадується, як ми ховались від обстрілів у маленькому коридорчику перед цехом. Снаряди падали з частотою буквально в кілька хвилин. На той час вже не було електроенергії, не було води в цеху, нічого не було абсолютно. Було холодно. Ми стояли і думали, що це вже кінець. А потім обстріли припинялись і потрібно було працювати далі. І Юрій перший йшов, міг миттєво включитись у робочий процес, допомагав колегам та спішив на допомогу вахті, яка працювала цілодобово.»
– ділиться спогадами начальник хімічного цеху Людмила.
Ситуації були різні, проте Юрій ніколи не падав духом, скоріш навпаки, –уважно ставився до колег, намагався щоразу у складний момент, під час сильних бомбардувань, допомогти і словом, і ділом.
На жести вдячності за проявлений героїзм та витримку в його бік зараз скромно відказує:
«Люди на фронті зараз гинуть, а ми просто працювали.»