Наталія
Інженер ІІ категорії паливно-транспортного цеху
Наталія працює в паливно-транспортному цеху. Її трудові будні проходять в постійній взаємодії з персоналом, який щоденно виконує виробничі завдання із забезпечення станції паливом.
Пригадуючи перші дні війни, Наталія зізнається, що було важко, людей стало менше, а роботи більше – війна додала нові завдання. Не всі мали змогу діставатися до роботи, були і мобілізовані до лав Збройних сил України і ті, хто за власної ініціативи пішли захищати країну. З персоналу, який був на місці, Наталя скомплектувала 2 бригади, які працювали вахтовим методом. Персонал вахти постійно залишався на станції. В прямому сенсі – жили на станції, поки їх не зміняла вахта колег наступної бригади.
Щодня Наталя була на роботі: опікувалася роботою персоналу свого цеху, а кожної вільної хвилини ставала ще й шеф-кухарем, готувала для колективу.
«Віра в Перемогу та людей, які захищають нас на фронті, давала сил для щоденної роботи. На ТЕЦ ми працюємо давно, разом з чоловіком. У нас стратегічний об’єкт – від нас залежить чи буде світло та тепло в домах. Тому було прийнято спільне рішення, що ми йдемо на роботу. Одна з основних складових роботи станції – це паливо, тобто від роботи нашого цеху залежить весь виробничий процес.»
Щоранку вона чекає на вісточку від колег, які на фронті. А як не отримує, то хвилюється. Але, щоб їх підбадьорити, жартома пише сама, що зарахує їм це як «простій». У відповідь хлопці просять поставити хоча б «пів дня».
«Вірю в Перемогу! Бо наші хлопці на фронті великі молодці, ми їх дуже чекаємо з Перемогою! Все буде Україна!»