Він працює на ТЕЦ 32 роки. В свою зміну Володимир старший машиніст котла котлотурбінного цеху – слідкує за роботою обладнання та відповідність параметрів. У інший час він голова профкому – опікується колективом та переймається проблемами кожного.
За лічені хвилини, коли прийшло усвідомлення ситуації, що почалася війна, відразу зателефонував батькам, і попрямував на роботу. Володимир зізнається, що ніколи не проміняє на інше ні рідну станцію, ні країну. Радіє, що його родина та колеги солідарні з ним в думках та діях.
«Ми знали, що за спиною місто та наші сім’ї. На нас лежить відповідальність за нього. Ми працювали без вагань, паніки, зібрано і згуртовано. Війна-війною, а місто повинно бути з теплом».
Коли закінчиться війна – планує відсвяткувати нашу перемогу. Впевнений, що всі радощі життя ще попереду.
«Людина постійно будує плани, про щось мріє. А зараз головне-звільнити країну, а потім спокійно будувати майбутнє».