Після виконання своїх трудових обов’язків, між змінами, Тетяна – апаратник хімводоочищення зі стажем, разом з мамою допомагають готувати обіди для територіальної оборони та лікарень. Доглядає за хворою жіночкою поважного віку, яку за військового часу вимушені були залишили рідні.
«Легко не буде, але ми разом, ми все зможемо! Вибір у нас один – працювати і приносити користь там, де ми потрібні, де на нас розраховують. І боятися ніколи, коли ти розумієш наскільки важливою є твоя справа».
Мріє лише про одне, щоб живими додому повернулися всі рідні та близькі. Після війни обов’язково зустрінуться з ними за одним столом і відсвяткують Перемогу.