З початком війни 23-річна Анна щойно заступила на посаду апаратника хімічного цеху ТЕЦ. До цього працювала прибиральницею на підприємстві. Лише у лютому місяці її було поставлено на навчання, а наприкінці місяця вона здала екзамен. І весь гострий період військових дій Анна пропрацювала на новій посаді апаратником хімводоочищення.
«Якось потрапила під обстріл. Щойно вибігла із цеху і як вибухне! По стінці сповзла, сіла і думаю – далі бігти чи вже, як сіла, так і сидіти. Дивлюсь чоловік їде, везе якісь матеріали, кинув їх й сам приліг на землю. То і я думаю, він лежить, а я сиджу. Отже, скоро має закінчитися і знову підем працювати», – пригадує Анна важкі часи на роботі.
Поведінка людини у мирний час одна, а коли почалась війна і все, що було, що мав – все рухнуло. І тільки те, що знаходиться в людині всередині, має можливість вийти назовні. Для Анни екзамен війною став переворотом в житті. На новій посаді вона довела, що дійсно цього хотіла, що може і що вона зробила і далі зробить все так, як належить!
«Я їй сказала – ось твій екзамен, ось ти й довела, що ти можеш – три місяці ходиш без перепочинку, працюєш і жодного разу не поскаржилась. Ось так народжуються справжні люди і професіонали», – характеризує роботу підлеглої начальник Анни.