Людмила
Начальник хімічного цеху
Людмила розпочала працювати в хімічному цеху на ТЕЦ в 1973 році відразу після закінчення інституту. З першого дня війни і до сьогодні вона разом зі колективом забезпечила роботу підрозділу.
За весь період активних обстрілів станції вона тільки близько чотирьох разів була в укритті, решту часу знаходилась у цеху з людьми, які працювали. Періодично відпускала колег, пересидіти небезпеку в бомбосховищі, сама ж спостерігала за обладнанням, яке на той момент працювало.
Внаслідок постійних обстрілів території ТЕЦ хімцех весь був в уламках, у склі, вилетіли всі вікна і двері, але при цьому люди продовжували працювати, як би важко не було. Без вихідних і перерв. Як сім’я, підтримуючи один одного, не падаючи духом. Знали, що все одно це мине і все буде добре.
«Про війну говорити важко. Працювали ми кожен день. Це був наш обов’язок. Здається, ми забули, що ми жінки. Потрібно було робити і ми робили. Просто тому, що інакше не могли. Я говорила дівчатам своїм - у нас фронт трудовий, але і без нашої роботи також не можна. Там захищають зі зброєю, а ми захищаємо, щоб станція працювала і щоб місто жило. Ми для цього живемо!»