Віктор Бєлаш

Машиніст електровоза

Віктор з 2001 року працював на вугільному підприємстві на Дніпропетровщині. Одразу як обрав одну шахту та дільницю шахтного транспорту, так до війни тут і пропрацював. Це було єдине місце роботи, яке записане у його трудовій книжці. Майже 20 років він лишався вірним одному колективу, який припав до душі з першого разу. Віктора колеги дуже цінували за надійність і відповідальність. Він працював під землею машиністом електровозу і був фахівцем від Бога. Життєвими принципами чоловіка були справедливість, чесність і принциповість. Тому його поважали і цінували колеги. Коли почалася повномасштабна війна, він вже на початку березня приєднався до лав Збройних сил України, щоб боронити рідну країну від ворога. І весь цей час мужньо відбивав підступного окупанта, щоб захистити жінок, дітей, літніх людей. Діяв на фронті відважно і відчайдушно. Такі, як Віктор, завжди йдуть попереду і беруть відповідальність не лише за себе, а за долю всієї країни. Сильний і безстрашний, відчайдушний і сміливий, для всіх нас Віктор залишиться щирим, сердечним, непідробним, справжнім Героєм.
Він любив життя, прагнув максимуму від себе, і сміливо долав будь-які бар’єри та труднощі. Мріяв про щасливе майбутнє своєї родини. А як тут не мріяти, коли поряд з тобою дружина-красуня Ранета та синочки-соколята Ілля та Прохор. І планів була сила силенна, але підступна смерть забрала батька у дітей… Осиротіла одразу чисельна родина Віктора. Час спливає, а біль не стихає… Ніхто не вірить, що цього красеня, такої гарної людини вже немає серед нас. Клята війна забирає найкращих. Шахтар-захисник загинув у боях на Харківщині. Побратими часто згадують Віктора та розказують, що він був відважним до останнього подиху. Героїв вбивають вороги, але вони не вмирають, аж допоки пам’ять про них житиме у наших серцях.
Не пробачимо. І переможемо!