Валентин начальник котлотурбінного цеху з 29-річним стажем. Понад два місяці, попри очевидну загрозу життю, він щодня на робочому місці. Окрім своїх професійних завдань йому довелося вирішувати і нові задачі, зокрема, облаштовувати для колективу умови для життя на роботі, щоб вистояти в умовах війни. Почувши вибухи – найперше Валентин зателефонував колегам з вахти, дізнатися чи все у них в нормі, почувши стверджувальне «Так», одразу вирушив до них.
«Війна нас швидко мобілізувала. Перейшли на добовий режим роботи. Людей не вистачало, а частина працівників не мала фізичної можливості їздити додому, по декілька днів або навіть тижнів вони залишалися на робочих місцях. Але попри небезпеку, не могли поїхати з міста, бо усвідомлювали свою відповідальність перед тисячами людей. Наш цех – один з ведучих, серце підприємства. Саме в нашому цеху відбувається виробництво теплової та електричної енергії».
До сьогодні Валентин на робочому місці. Він щиро вірить у Перемогу та дуже сподівається на позитивні зміни. Очікує, що після Перемоги, разом з ним, кожен українець працюватиме на розвиток нашої країни.