Артур
Електромонтер оперативно-виїздної бригади
Підрозділ, де працює Артур – це свого роду швидка електромереж Києва. Саме його працівники першими з’являються на підстанціях у випадку якщо там раптом трапляється аварія. В компанії працює 15 років. До сфери його відповідальності відносяться енергооб’єкти усього Лівого берега столиці. Війну зустрів на робочому чергуванні. Його родина з початку широкомасштабного вторгнення залишалася в Києві й нікуди не виїжджала. Вони, з одного боку, стали підтримкою та опорою Артуру у ті часи. З іншого, він дуже за них переживав коли залишав одних, заступаючи на робоче чергування. Адже саме неподалік його будинку відбувалися вуличні бої й спроби росіян прорватися.
е 20 років в енергетиці. Свою кар’єру розпочинав у комунальному Київпастрансі. Потім працював в електролабораторії ДТЕК Київські електромережі. Наразі він майстер з ремонту високовольтних кабельних ліній. Був серед тих, хто у перші дні війни ремонтував понівечені ворогом лінії Київщини.
24 лютого зустрів вдома у Борисполі. Як і багатьох того ранку, його розбудили вибухи ворожих ракет. З вікон власної оселі бачив вибухи та палаючі будинки. Вже наступного дня він заступив на зміну й поки росіян не вигнали з Київщини фактично жив на роботі.
Одним із перших його «бойових» виїздів стала Пуща-Водиця. Саме в той день ворожа артилерія зі сторони Горенки обстрілювала місто Ірпінь і пошкодила високовольтну підстанцію. Як наслідок, люди залишилися без світла й її терміново потрібно було реанімувати.
«Відсутність напруги на якійсь з високовольтних ліній Києва в мирний час була надзвичайною подією. В компанії робили усе щоб такого не відбувалося. Нажаль, під час бойових дій на околицях столиці, таке траплялося чи не щодня. Іноді доводилося проводити ремонти на одній й тій самій підстанції навіть по чотири рази на добу»,
– пригадує Артур.
Робота таких фахівців як Артур, зазвичай, жорстко регламентована. Усі свої дії вони в обов’язковому порядку погоджують із диспетчерами. Робота в умовах воєнних дій часто змушувала імпровізувати та швидко приймати рішення, які необхідні тут і зараз, щоб швидко повернути людям світло, убезпечити обладнання та зайвий раз не наражати себе та колег на небезпеку.
Своєю роботою кожен день наближає нашу спільну перемогу. Щоб в тому числі його п’ятирічний син міг жити у вільній країні. Мріє, що вже скоро зможе разом із сім’єю знову відвідати улюблену Затоку та відпочити на морі.