Здається ніхто настільки досконало не знає про стан станційного обладнання, як він. Ритм життя Павла співпадає з ритмом роботи станції. І коли на ТЕЦ посипались ворожі снаряди, він був там.
З 24 лютого по 5 квітня він залишався на станції та цілодобово спостерігав за роботою обладнання, долучався до відновлювальних робіт. Фіксував наслідки бомбардувань об’єктів ТЕЦ, руйнувань будівель й обладнання, які наразі склали довгий перелік.
«Більше половини обладнання в неробочому стані. Практично у всіх цехах вибито скло, пошкоджені вікна, рами, двері. Без відновлення станція в зимовий період працювати не зможе. При мінусових температурах все замерзне.»
Здавалось станція та персонал, який долучався до робіт на ній, пережили всі жахіття війни. Проте Павло зовсім не переймається тим, наскільки змінились та ускладнились умови роботи у воєнний час, все, що його хвилює, це, щоб станція відновила свою роботу і була готова працювати впродовж нового опалювального сезону.
«Кращою винагородою буде відновлення станції та її потужностей, а відтак зігріті та освітлені українські домівки.»